Віктор Сердюк,
президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів.

Для початку давайте з’ясуємо, що таке ПДВ? Це податок, який по факту має сплачує кінцевий споживач: хвора людина. Щоб було зрозуміліше, як формуються ціни на ліки, давайте розглянемо простий приклад. Скажімо, виробники придбали субстанцію, пластик, картон та інші матеріали для виготовлення таблеток і все це коштує 80 грн, а разом з ПДВ – 96 грн (80 грн +20% ПДВ). Сировину, матеріали привезли на підприємство і почали виготовляти таблетки. На їх виготовлення витрачається електроенергія, над ними працюють технологи, лаборанти тощо. Таблетки виготовили, посортували, запакували і продають їх вже за 200 грн з ПДВ. Дистриб’ютор бере їх зі складу і ставить свою накрутку, скажімо, 20 грн. Тепер таблетки вже коштують 220 грн плюс ПДВ = 288 грн. І везе їх в аптеку. В ній роблять свою накрутку, ще 20%. І таблетки для споживача вже коштують 345 грн. Якби не було ПДВ, то вони б коштували 240 грн. Насправді збільшення ПДВ на 20% означає збільшення вартості ліків майже на 40%.

1 квітня 2014 року, коли керівником МОЗ був Олег Мусій, у нас вже ввели ПДВ на лікарські засоби 7% і 5% – на імпорт. Тоді і різко зросла вартість ліків. Ці додаткові збори, за його словами, мали піти малозабезпеченим нещасним хворим. Хто знає, куди вони пішли? Як їх використали? Хтось про це відзвітував? Таке рішення витягнуло з кишень українців 5 млрд грн. Тепер кажуть, що зі зростанням ПДВ будуть компенсувати людям витрати. Та спершу введіть компенсацію, подивіться, як вона працює, а потім піднімайте ПДВ.

Насправді, збільшення ПДВ на лікарські засоби – це катастрофа. У нас в аптеки пенсіонери вже не ходять, бо не мають з чим туди іти. Ідуть ще молоді, які мають гроші.

ЗІК

Залиште свій коментар: