Сюжет цієї життєвої історії зворушливий і захоплюючий  в ньому переплелись родинні стосунки, продажні чиновники і служителі феміди. Куди ж там турецьким серіалам до наших  пристрастей…

Сім’я Багріїв вже багато років судиться за власне помешкання. Частину будинку у самісінькому центрі Трускавця по вулиці Дрогобицькій, 6 корінний трускачанин, відомий лікар Олег Багрій отримав у спадок за заповітом від своєї матері. Іншу успадкувала його рідна сестра – Орися Грицай. Від самого початку після смерті матері, за словами пана Олега, сестра намагалась через суд вибороти право на увесь будинок, незважаючи на те, що у пана Олега були на руках усі документи,  які засвідчують право власності на землю за заповітом.

Не даремно ж у народі побутує прислів`я: «Родина добра тільки до знимки». Виявляється, що пані Грицай скориставшись передсмертним станом матері зуміла  швидко і втаємничено, оформити на себе договір дарування на весь будинок.

В такій  ситуації Олегові Багрію нічого іншого не залишалось як звернутись до суду, оскільки в цьому будинку проживає він зі своєю сім’єю і йти йому нікуди.  Після багатьох проведених в судовому порядку експертиз було встановлено, що старенька мати була недієздатна і договір дарування за яким пані Грицай хотіла забрати все майно визнано недійсним. Олег Багрій повертає собі право власності на півхати і дарує майно своїй неповнолітній доньці Лілії Багрій.

Та на цьому драматична історія для сім`ї Багріїв не завершилась.  Сестра п. Олега – Орися Грицай продала власну частку одному із місцевих забудовників, а новий власник  на цьому місці запланував спорудити багатоквартирний будинок. І якщо пан Олег не погодиться віддати йому свою частку – розріжуть будинок навпіл і, мовляв, ніякі суди йому не допоможуть – «у нас все схоплено у нас є адвокати, а головне – гроші».

Забудовник Богдан Магола почав діяти нагло та зухвало, неодноразово погрожуючи сім`ї, що мешкають у будинку з малолітньою дитиною. Тепер за право жити у власній хаті їм необхідно боротись з діловитим і грошовитим спекулянтом, який у своєму бажанні заволодіти усім майном не зупиниться ні перед чим.

За довгий час протистоянь із сім`єю Багріїв, Богдан Магола втягує у цей конфлікт ту ж саму сестру пана Олега – Орисю Грицай, яка  продала забудовнику свою частку.

У 2010 році за рішенням Трускавецького міського суду було скасовано право власності Олега Багрія на майно за заповітом. Експертизи за якими було встановлено, що старенька мати була недієздатна – скасовано.  Судом визнано і зареєстровано право власності за громадянкою Грицай, відповідно до договору дарування.  За іронією долі таке рішення ухвалив той самий суддя, який  кілька років тому, спираючись на ті ж самі експертизи, визнав цей  договір дарування недійсним.

Через кілька років відбулось ще два судових процеси з вилучення майна у малолітньої Лілії Багрій, оскільки пан Олег встиг подарувати півхати своїй доньці. Як згадує чоловік, все робилось по добре відпрацьованій схемі: «До нас як до батьків повістки не надходили, а орган опіки і піклування Трускавецької міської ради не реагував на повістки суду, не викликався на судове засідання і представник прокуратури. Все це дало підстави суду заочно позбавити мою доньку належного майна».

– Коли неправосудні рішення приймаються, або фальсифікуються, то стає боляче. Але найстрашніше, що вони виносяться «іменем України», – каже Олег Багрій.

Отримавши власність на півхати в якій мешкає сім`я рідного брата, Орися Грицай продовжує діяти на користь забудовника і звертається до Трускавецького міського суду з позовною заявою про примусове виселення Багріїв, «виселити з займаного житла без права надання житлової площі» – так звучали позовні вимоги.  Однак, під тиском громадськості та пильної уваги журналістів до цієї справи суд не задовольнив вимоги заявника. Але й на цьому, як каже пан Олег, рейдери не зупинились. Наприкінці 2014 року вони подали апеляцію у Львівський апеляційний суд з клопотанням про примусове виселення з будинку сім`ї з малолітньою дитиною. Рішення по цій справі для  Багріїв, хоч із великими боями, було позитивним – судді відхилили клопотання позивачів.

Сльози радості після виграного суду змінили на гнів та розчарування. Виселити родину забудовник взявся іншим методом, руйнуючи старовинний будинок. На другий день, на суміжній ділянці впритул до помешкання і до лінії розмежування викопали величезний котлован під новобудову. Зрізали дерево, пошкодили паркан і покрівлю даху. Ескаватор прорвав водогін, який пролягав поруч і вода інтенсивно почала прибувати під фундамент і підтоплювала будинок.

– Магола свідомо руйнує дім в тій частині, що межує з кімнатою малолітньої дитини, в приміщенні з’явилась сирість, почала гнити підлога. З цього приводу було створено спеціальну депутатську комісію, але відділ опіки і піклування Трускавецької міської ради реагує неохоче. То ще польський будинок, який будований до 1900 року. Він знаходиться на дерев’яних палях і являє собою одну цільну споруду. Якщо порушити якусь частину, що вони і свідомо зробили, то воно потягне іншу частину будинку і ми залишимось на вулиці, – розповідає пан Олег.

  

           

Сьогодні для сім`ї Багріїв настали часи  «підвішеного стану», адже важко навіть уявити, що кожен з нас відчував би, перебуваючи на місці цих людей, коли ти йдеш на роботу і не знаєш чи застанеш на рідному подвір`ї батьківську хату, а не купу будівельних уламків.

Говорити про те, що люди  змирилися з такою долею і склали руки, не можна, оскільки Верховним Судом України призупинено дію рішень судів за якими було позбавлено Багріїв права власності на помешкання.  Також Олегом написано безліч листів та звернень у різні інстанції щодо неправомірності будівництва багатоповерхівки, яку зводить навальний підприємець.

Не останню скрипку у цих подіях відіграють наші трускавецькі чиновники, які роблять все (не задарма), аби тільки догодити потрібним людям. Як стверджує пан Олег, зведена новобудова грубо порушує норми ДБН (Державні будівельні норми): недотримані відстані об’єкту між частиною будинку в якому проживає сім’я, а також між дорогою, порушено усі можливі пожежні і санітарні норми. До речі, Лонгін Мігоцький – керівник міського відділу Дежархбудконтролю відмовляється належним чином провести інспекторську перевірку, пишучи відписки. А головний архітектор міста Зеновій Кушнір не хоче брати участь у комісії по обстеженні будинку в якому зараз проживає родина, який підтоплюється внаслідок новобудови.

Та, попри усі життєві випробування, сім’я Багріїв залишається привітливою і головне дружньою. Кажуть, що будуть іти до кінця, мають великі надії на справедливе рішення Верховного Суду, але якщо до цього часу хата має завалитись, то нехай завалиться з нами…

 

Назар ХОПЯК

 

79Shares

One thought on “Як це жити «в підвішеному стані»: трускавчанин Олег Багрій бореться за власне помешкання.

  1. жахлива ситуація. і щож це за сестра така ?! цікаво, у них що одна мати, рідна?! вони що брат і сестра!? а може він Іслам прийняв? а вона мабуть за вірою-Буддистка? тому і різні таки погляди ….і це у Трускавці!? а може він пішов до Свідків Єгови?! тут мабудь варто спробувати кожному до свого Бога звернутися, якщо вже Місто навіть не взмозі!!!….. історію можно назвати так: “Коллапс ссімейних відносин”. Це загальний стан показується ситуаціі в Україні! Тут бвгвто чого почало вспливати! І сімья .і Дежава,все у купі і окремо.Але ця ситуація насправді -ганебна! Це ганьба усім!….З повагою від “Корпорація Світло 2000”, тримайтеся, шановні Громадяни….

Залиште свій коментар: