Колишні солдати не можуть знайти спільної мови в сім’ї. Причини різні: одні через травми стають агресивними, п’ють, інших не можуть зрозуміти дружини, а деякі просто не витримали і не дочекалися своїх чоловіків. Волонтери кажуть: розлучитися може кожна десята пара, якщо чоловік побував на війні. Психологи радять йти за допомогою. 35-річного жителя Кременчука Сергія (ім’я змінено на прохання героя) призвали ще в ході першої хвилі мобілізації. «Я служив водієм-механіком. Пройшов Карачун, був в Дебальцеве та ще кількох не менш гарячих місцях», – розповідає Сергій. Проблеми в сім’ї почалися місяця через три. «Ми прожили щасливо вісім років, а перед мобілізацією у нас з’явився довгоочікуваний первісток. Дружина благала мене не ходити на війну. Кричала, що залишиться одна з дитиною на руках. Я умовив її, і начебто вона мене зрозуміла. Але не надовго. Могла дзвонити мені серед ночі, коли я під кулями, і кричати: мовляв, на памперси не вистачає. Умовляння не допомагали. Коли я приїхав у відпустку, залишив їй свою картку, куди надходила моя військова зарплата, домовився з волонтерами, щоб їй допомагали». За словами Сергія, дружина перша подала на розлучення. Але він особливо і не заперечував, бо зустрів на війні свою нову любов. «Мене відрядили до іншої військової частини. Там я і познайомився з моєю, тепер уже, нареченою. Їй 27 років, вона – волонтер. Від дитини я відмовлятися не буду, але спілкуватися з колишньою дружиною особливого бажання немає», – каже Сергій. На відміну від Сергія, боєць 128-й гірсько-піхотної бригади з Мукачева Володимир і його дружина Марина розлучаються не через відсутність взаєморозуміння. Чоловік ніс службу в Дебальцеве та його околицях – Нікішине і Чорнухине. Там він отримав серйозні поранення, став агресивним і не сприймає зовнішній світ як раніше. Дружина у всьому підтримувала Володимира, але не витримала, коли він вперше за 15 років шлюбу підняв на неї руку. «Від наших сварок стали страждати діти. Через контузії у нього часто болить голова, настрій то вниз, то вгору. Чоловік став часто кричати, весь час в напрузі, а ще вперше за 15 років шлюбу він підняв на мене руку. Через сварки наша середня 12-річна дочка кілька разів намагалася втекти з дому. У результаті чоловік сам запропонував розлучитися. Зараз ми ще оформляємо документи, але обидва втомилися і так, напевно, буде краще», – розповіла нам Марина. А Андрія з Полтави з війни не дочекалася кохана дівчина. «Ми жили разом три роки, на новий 2014 рік, я зробив їй пропозицію, вона погодилася. І ми планували весілля на літо. Після анексії Криму я добровільно пішов у військкомат. Дівчина мене не підтримала, але коли був у зоні АТО, писала, що буде чекати. Обручку з заручин вона не знімала. У квітні я повернувся до Полтави і дізнався, що вона поїхала до Києва з іншим хлопцем», – поділився з нами Андрій. Звичайно, статистику розлучень військових поки ніхто не веде. Але волонтери, які тісно спілкуються з солдатами, підтверджують: розлучення можуть стати частим явищем. «Проблеми є у всіх, на мою думку, розлучатися може кожна десята пара. Як правило, це пов’язано з тим, що дружини не готові приймати своїх чоловіків зміненими після війни. Наприклад, нещодавно хлопці розповідали, що їх товариш по службі після АТО, незважаючи на те, що в будинку у нього підведені комунікації, користується тільки туалетом на вулиці. Його сімейні таких дивацтв не розуміють. Або ще поширена проблема: жінки просто не усвідомлюють масштабів війни, не розуміють, що людину потрібно буде прийняти і підтримати, а не намагатися поламати», – говорить волонтер зі Львова Лана Борисова. Як розповів психолог-консультант Олексій Васильєв, проблеми чекають абсолютно всі сімейні пари, які пережили війну. «Після будь-якої війни була тенденція до розлучень. Це закономірність, і треба йти за допомогою до фахівців». А координатор психологічної служби одного з кризових кол-центрів, психолог Володимир Манко радить військовим розповідати своїм сім’ям, що з ними там відбувалося, а не мовчати: «З цим треба жити. І про це треба говорити, щоб сім’я розуміла, з чим зараз живе їх близька людина».

Залиште свій коментар: