То було насправді , бігме, люде !

В Східници є така звичка - возити курортників на повітряних кулях докола навколишних горбів і далі до Трускавцє.
От , єдного разу возилисі такі собі гості над горами і внізапно пєрдольнули донизу, але мали вЕликє шчісті і тому зачепилисі за суху сосну, а вже з неї попадали в ожину. Легко сі подрапали, єдна ногу зломила, друга під оком тєні дістала... Але то такє, а як звіттам повідомити де вни ся знаходят, га?
Пинєют вни вахтовку Камаза і сі питают :
- Таварішч вадітєль, а на какой уліце ми находімса, а то нас ішчут і спрашивают ґдє ми ?
Шофир на то посміявсі і каже :
- Яка, в сраку, вулицє, кубіто ? ТО гоооооори, ту нима вулиць ! Сідайте поламані в кабіну, а остальні у будку, шо зизаду, то я вас до наглої помочи підкіну с вєтєрком !
Посідали, їдут. Ромко, шофир, сі питає в тої, шо з ногов :
- Як тобі ту сі подобає ? А кіко коштує політати на тотій кулі ?
А вна :
- Очєнь нравіцца. Нє хатітє полєтать ? Правда, дороґа, васємсот ґрівєнь !, - і дає му візитку тотих плянеристів.
На шо Ромко їй :
- На, запиши мій тіліфон, наступного року приїдеш, подзвониш, я ті за штириста ногу злом'ю, га ? 

Завше ваш, Яків Кутовий.

Залиште свій коментар: