Видатний адвокат Ярослав Зейкан написав на своїй сторінці у Фейсбук про стандартні “розводи” у сфері нерухомості. Як в наші часи можна залишитись без власної нерухомості навіть якщо у вас всі правоустоновлюючі документи в наявносі.

567562479fc30-1

“Змушений готуватись до судового засідання… І ось у якій справі… Думаю, що багато хто з Вас з цим зустрічався…

До питання чи існує у нас квартирна мафія?

Навіть у найпростіших справах залишатись без допомоги адвоката – річ ризикована. Історія М. цьому підтвердження. Його діти виросли, стали дорослими і влаштували своє життя. М. розлучився з жінкою. Виник спір про розподіл квартири. М. вирішив обійтись без адвоката. Адже він готовий був чесно поділити майно.

В суді М. популярно роз’яснили, що суддя може відступити від рівності часток на користь його дітей і дали зрозуміти, що так і буде. Але в цій ситуації, враховуючи, що діти давно досягли повноліття і влаштували своє життя, правило про збільшення частки на користь того з ким проживають діти не працює. Бо це правило ст. 70 Сімейного кодексу стосується тільки неповнолітніх дітей, а не дорослих.

Демонструючи свою добру волю, М. уклав з колишньою дружиною мирову угоду, за якою спільна квартира площею 100 кв.м. поділена не порівну, а за принципом 710 дружині і 310 чоловікові. За умовами мирової угоди М. одержав кімнату площею 15 кв. м., а дружині дісталося дві кімнати площею 18 кв.м. та 23 кв.м. Кухня, ванна, коридор залишились в спільному користуванні. Ця мирова угода затверджена судом. Спільна сумісна власність, говорячи мовою закону, перетворилася на спільну часткову власність.

Справжній Армагеддон розпочався для М., людини похилого віку тоді, коли його колишня дружина подарувала свою частку зовсім сторонній людині. На договір дарування переважне право купівлі-продажу частки у спільній власності не поширюється. Колишня дружина зізналася М., що фактично вона одержала за свою частку відповідну суму доларів, на які і купила будиночок в Києві. Юристи називають такий договір дарування удаваною угодою.

У квартирі з’явились братки “з наколками”, майже цілодобово звучала включена на повну потужність музика. З кімнати М. почали зникати речі, пропав холодильник. З ванної кімнати, туалету були зняті двері, повсюду в квартирі валялись пляшки з — під спиртного, журнали з картинками еротичного змісту, зрештою на вхідних дверях змінили ключі… М. змушений був ночувати у знайомих.

Дуже швидко, у одному з судів Києва, з’явився позов про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співласника. До позовної заяви додано фотографії пляшок з під спиртного, та картинок з журналів еротичного змісту. З’явився і висновок “експерта” про те, що вартість частки М. становить 9 тис. дол.

Тепер М. вже зрозумів, що потребує допомоги адвоката. Однак адвокатів, які приходили в засідання суддя кілька разів не допускала до участі у справі на тій підставі, що у них “неналежно оформлені повноваження”.. Шукаючи чергового адвоката М. виявив, що у нього викрали паспорт. Про викрадення документів зареєстрував кримінальну справу. Після цього М. подав до суду листа, щоб чергове засідання було відкладено, та додав документ (оцінку) про дійсну вартість квартири. Суд скористався неявкою М. в суд і ухвалив заочне рішення на підставі доказів наданих позивачем. Що стосується доказів, поданих М., то суд їх відкинув без врахування на тій підставі, що вони подані вже після ухвалення заочного рішення. Так адвокати і не змогли допомогти М.

Вивчення справи черговим, вже четвертим адвокатом, показало наступне. Інтереси позивача представляли юристи — підприємці, на яких не поширються етичні стандарти адвокатури. У справі є довідка секретаря про те, що в день прийняття заочного рішення звукозапис не проводився через неявку до суду сторін. В заочному рішенні, навпаки, стверджується, що в суді був присутній представник позивача, який дав згоду на заочний розгляд справи і підтримав позовні вимоги. Так, пан М. залишився без квартири і без можливості на виділені для нього 9 тис. доларів купити для себе бодай однокімнатну квартиру. У зв’язку з інфляцією ця сума в 9 тис. дол. в гривнях постійно зменшується.

Заочне рішення грунтується на висновку спеціаліста щодо оцінки спірної квартири на підставі аналітично-цінової довідки щодо середньої ринкової власності в м. Києві. Диявол як відомо ховається у дрібницях. Такою “дрібницею” є квартири на продаж, які беруться “експертом” для порівняння. У м. Києві є різні райони. Одні вважаються престижними, інші – ні. До уваги також беруться зручності і переваги, наприклад відстань до найближчої станції метро. В залежності від того, які квартири і в якому регіоні Києва взяти до порівняння буде залежати і вартість конкретної квартири у висновку.

Так звані “експерти” маніпулючи підбором квартир для порівняння можуть давати будь-які висновки в межах вартості квартир, взятих для порівняння. Суди першої і другої інстанції приймають ці висновки без їх критичної оцінки і ухвалюють рішення. Що стосується вищого і Верховного Суду, то вони ховаються за твердження, що вищий і Верховний Суд є судами права, а не факту, а тому не можуть вступати в оцінку доказів і встановлених судом обставин.

В результаті спірну квартиру в престижному районі м. Києва площею 100 кв.м. оцінили в суму 30 тис.дол. США., або ж 300 дол. за квадратний метр. До речі, суддя, який розглядає справу має квартиру площею 130 кв.м. і, я думаю, що він би дуже здивувався, якщо б йому сказали, що його квартира коштує всього 39 тис. дол. США.

Як же могло статися так, що так звані “експерти” оцінили квартиру з престижного району у 300 дол. за кв.м. у місті Києві. Для порівняння з трикімнатною квартирлою у 100 кв.м. загальної площі взяли двокімнатну квартиру площею 59 кв.м. вартістю 13 тис. дол. США, однокімнатну квартиру в Бортничах вартістю 200 тис. грн., квартиру по вул. Булгакова загальною площею 19 кв.м. вартістю 229 тис. грн., однокімнатну квартиру-студію жилою площею 9 кв.м. у Святошині, однокімнатну квартиру жилою площею 15 кв.м. по вул. Олени Теліги вартістю 200 тис. грн. Цей перелік можна продовжувати, бо у справі він є.

Спірна квартира розташована у будинку по вул. Миколи Амосова. У цьому будинку продається з десяток квартир. В т.ч. й ідентичних квартирі М. Жодна з цих квартир для порівняння не взята. Вартість цих квартир від 140 до 250 тисяч доларів США. Вартість кв. м. загальної площі від 1400 до 1800 дол. США. Тому оцінка квартири з розрахунку 300 дол. США за кв.м. вочевидь занижена у кілька разів.

Як же добитись справедливості. Адже суд, затверджуючи мирову угоду, з колишньою дружиною, визначив як частки так і порядок користування квартирою. У аналогічній ситуації ст. 358 ЦК України встановлює, що у випадку укладення договору між співласниками про порядок володіння та користування спільним майном, такий договір є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Отже, можна дійти до висновку, що умови мирової угоди, за якими подружжя поділили майно і встанолили порядок його користування повинні б бути обов’язковими і до тих осіб, які цю частку придбали пізніше. Адже колишня дружина могла подарувати свою частку тільки на тих умовах, які закріплені рішенням суду. Чому ж судді Києва діють інакше?

Деякі висновки. Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію із зазначеного питання, а саме те, що із змісту норми ст. 365 ЦК випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1–3 ч. 1 ст. 365 ЦК, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї (ухвала Верховного Суду України від 23 червня 2010 р. у справі № 6-22505св09; постанова від 16 січня 2012 р. у справі № 6-81цс11).

Якщо ж заявник наголошує на тому, що вартість майна, яке компенсується, явно занижена, то судді як вищого так і Верховного Суду, відхиляючи вимоги заявника, наголошують на тому, що ціна підтверджена висновком спеціаліста або ж висновком експерта… І смішна ціна у 300 доларів за кв.м. їх чомусь, ніскільки не турбує…

Ми, адвокати, співчуваємо суддям, бо розуміємо, що деякі їх рішення були продиктовані владою. Але судді мовчать і дотримуються закону “омерти”. Адже визнати, що ти підкорився вказівці влади рівноцінно визнанню, що суддя порушив присягу. У справі про яку йдеться влада і близько не стояла. Чому ж судді дозволяють дурити себе оцінкою недолугих так званих “експертів” і брати за основу оцінку квартири в престижному районі Києва за ціною 300 дол. за кв.м.? Кожен з цих суддів має свою квартиру, а тому добре знає, що ціна 300 дол. за кв.м. в престижному районі Києва неможлива. Чому суддя у першій інстанції не допускав адвоката у процес, під приводом неналежно оформлених повноважень (договору про надання правової допомоги)? Адвокат у цій ситуації тільки допоміг би суду розібратись у ситуації.

Звичайна людина з вулиці може не розуміти хитросплетінь юридичних проблем при ухваленні вироку або рішення суду. Але візміть будь-якого пересічного киянина і скажіть йому, що від вас забрали квартиру сплативши за неї 300 доларів за кв.м. і він розсміється вам у вічі… Бо не потрібно для цього знати всі 1308 статей Цивільного кодексу щоб зрозуміти, що такої ціни у нас в Києві, який б’є всі рекоди вартості житла, немає і бути не може.”, – написав  Ярослав Зейкан.     

ukrreal.info

Залиште свій коментар: