О 14-й год. приїхав до Меморіалу запалити свічку та вшанувати загиблих. І… О, Господи!.. Нікого з простих громадян, які прийшли з квітами, колосками та свічками й на 100 метрів не підпускають до місця спомину.

З усіх боків рамки металодетекторів, під кожним деревом розставили нацгвардійців, скрізь шастають удо-шники, сбу-шники, купа поліції. Зухвало заявляють людям, що усі, хто не має запрошень або не входить до якихось списків зможуть потрапити до Меморіалу тільки після 17-ї год., коли завершаться заходи з участю “керівництва держави”.

При цьому організовано підводили групи зігнаних адмінресурсом вчительок та представників інших “трудових колективів” з заготовленими однаковими прапорцями. Тут же відкрито проводились переклички по списках. Вони абсолютно демотивовані й відсторонені. Відбувають. Одна з розмов цих каракатиць: “- Іра, дай хоть сценарій подивлюсь. – Нашо він тобі? Стій біля мене й нікуда не ходи, бо як махнуть, зразу й видвигаємось, відстанеш – не пройдеш, тоді всіх підставиш!”…

Звичайні ж люди, які прийшли за покликом серця, – хтось обурювався, хтось чогось чекав, хтось клав квіти й свічки просто на траву і йшов геть…

Чортів ти Потрох, разом зі своїми кириленками від культури та всією бездарною цинічною зграєю, що ти привів до влади на крові патріотів!.. Ви влаштували жахливе блюзнірство в День національної жалоби за мільйонами загиблих. Совка й лайна у вас не менше, ніж в папєрєдніках на жоден грам. А елементарної клепки ще менше. Як зауважив один дядько: “Такого й при Янику не було. Той раненько вінки поклав, пару слів сказав і змився”. Слушно зауважив. Ви ж нині організували показуху на кістках і крові тих, до кого не маєте жодного відношення!

Це зухвалий акт зневаги як до загиблих, так і до всіх чесних свідомих громадян України, в першу чергу, киян, які йшли і йшли до Меморіалу, а там отримували відкоша, бо, іншими словами, “мєсто нада свойо знать, барин з помочниками пожалують, тоді й вас пустимо, а зараз не вертіться тут під оглоблями”.

Ця наруга не може забутись! Нехай настане завтра… Журналісти, громадські активісти, свідки того, що я описав, пропоную хоча б висміяти цих злиднів і примусити їх публічно вибачатись перед людьми. Віри ж їм все одно нема, тому хоч приниження – вже якась дія.

http://ukrreal.info/

Залиште свій коментар: