Щороку до Трускавця приїжджають тисячі відпочивальників. Вони їдуть сюди задля лікування та відпочинку. Всі ці люди привозять та залишають в місті мільйони доларів. А місцеві працюючі трускавчани в цей час отримують тут мізерні зарплати, найменші в області.

Де справедливість? – подумаєте ви. А її тут і справді немає. Це парадокс, але в місті-курорті, яке має постійний притік фінансів, пересічним жителям живеться ой як несолодко. Мало того, що людям платять копійки на роботі, їм ще й приходиться миритися з високими трускавецькими цінами на товари та послуги.

Тепер ситуація погіршилась ще більше, адже кількість приїжджих скоротилася, багато санаторіїв пустують та зачиняються. Працівників вимушено скорочують, переводять на 0,5% чи взагалі на 0,25%. Особливо людям болить сьогоднішній стан ЗАТ «Трускавецькурорту», якого повністю занедбали та який зараз доживає останні місяці.

Але мова зараз не зовсім про це. Журналісти «Трускавець сьогодні» провели своє дослідження та зрівняли суми, які щорічно привозяться до Трускавця відпочивальниками та ту мізерну їх долю, яка потрапляє до кишень пересічного трускавецького працівника. Різниця виявилась просто колосальною. Таким чином, важко уявити собі, які шалені гроші виводяться з міста місцевими бізнесменами.

Ми запитали приїжджих, в яку суму обходиться їм відпочинок у нашому місті та почули різні відповіді. Люди називали суми, починаючи від 4-ьох-5-ти тисяч гривень за двотижневий відпочинок і закінчуючи тисячею доларів за той самий час перебування в Трускавці. Траплялись нам і такі, хто чесно зізнавався, що привозять вони з собою багато, а витрати тут навіть не рахують, бо можуть собі це дозволити.

В той самий час жителі міста та околиць, які тут працюють, отримують мінімальні заробітні плати, які коливаються від 1200 до 1500 гривень. З них добра половина йде на оплату комунальних послуг. На те, що залишається, важко зводити кінці з кінцями, цього заледве вистачає на мінімальний продуктовий набір. Оновити гардероб за ці кошти ніхто не зможе. А що робити, коли хтось хворіє? За такий заробіток і вилікуватись неможливо, адже медикаменти також дуже здорожчали.

Трускавчанам образливо за це. Багато з них можуть роками жити в місті-курорті, але жодного разу не сходити на лікувальні спа-процедури, ніколи не відвідати жодного красивого трускавецького закладу відпочинку чи розваг, ніколи не поїсти в ресторані. Зовсім не тому, що їм це не цікаво. Просто їм все це не по кишені. Люди роками працюють задля того, щоб курорт функціонував, задля того, щоб сюди приїжджали гості, а самі вони мимоволі відійшли на задній план. Влада та власники санаторіїв думають виключно про тих, хто сюди їде. Бо вони привезуть в їхні кишені гроші. А про містян усі забули.

Таку велику ціну платять трускавчани за життя в місті-курорті. Їм приходиться багато в чому обмежувати себе. Вони отримують дуже маленькі гроші, але продовжують тут працювати. Вони звикли до цього. Вони тут живуть. Вони люблять своє місто. Вони ще десь глибоко в душі мають надію на те, що може колись тут щось зміниться на краще. А зараз вони тільки заглядають у красиві вітрини санаторіїв, ресторанів та торгових центрів. Заглядають, а зайти не можуть… Не можуть, бо подумки рахують дні до наступної мізерної получки.

Зате власники готелів та санаторіїв продовжують набивати свої кишені грішми. Їм байдуже на своїх працівників. Та якщо колись наступить такий день, коли людям увірветься терпець і вони припинять робити свою роботу, то весь цей бізнес зупиниться. Власникам варто пам’ятати, що все лежить на плечах пересічних працівників та навчитись цінувати їхню нелегку працю.

Відео-сюжет про несправедливість в місті-курорті дивіться на нашому сайті.

Ніна ФЕДЬКО

Залиште свій коментар: