Вибори – це слово, яке у більшості українських громадян викликає зараз негативні емоції, апатію, або сарказм, бо скільки виборів не проводи, а результат той самий.
І знову вибори, але вже місцеві, які мають відбутися 25 жовтня 2015 року. Цього разу вони будуть не такими як завжди, а особливими. Їхня особливість полягає саме в тому, що правила «гри» радикально змінились. Новий закон про місцеві вибори, досить сильно обурює, громадських діячів, активістів та деяких політиків, які м’яко кажучи, називають його дискусійним і контраверсійним. Але простим виборцям слід починати розбиратися в ньому вже, бо якщо ми цього не зробимо зараз, тоді на виборах отримаємо такий хаос в якому собі навіть «чорт голову зламає».
Основні «міни», які закладені в цьому законі. Перше: закон написаний під великі партії – це відображено в прохідному 5-ти% бар*єрі.
Друге: кандидати в депутати у міські, районні та обласні ради повинні бути висуванцями тільки від політичних партій. Це означає, що багато громадських діячів та волонтерів, лідерів громадської думки, цілеспрямовані громадяни, які бажають попрацювати на благо своїх громад і представляти інтереси людей у місцевих радах, не матимуть змоги стати депутатами, якщо не висуватимуться від якої-небудь політичної сили. Той, хто хоче балатуватися в депутати, мусить йти на уклін до партійних босів. А там, звичайно, як завжди, є своя «такса».
Третє: в новому законі прописаний механізм відкликання будь-якого депутата місцевих рад. Якщо люди не задоволені роботою того, чи іншого депутата і хочуть його відкликати, то вони спочатку повинні зібрати підписи в тому виборчому окрузі на якому обирався цей депутат у кількості, більше ніж половини з тих, які прийняли участь у виборах. Однак, рішення про відкликання депутата за такою народною ініціативою приймається з’їздом відповідної партії, який може схвалити таку народну ініціативу і прийняти рішення про заміну цього депутата, або відхилити. Тут люди знов не мають прямого впливу на процес відкликання свого депутата.
На виборах до міської, районної, чи обласної ради на кожному окрузі партія має право висунути максимум 2-ох своїх кандидатів. Виборець ставить галочку лише за одного кандидата таким чином він голосує і за кандидата і за партію одночасно. При підрахунку голосів спочатку визначатимуть партії, які подолали 5-ти відсотковий бар*єр. Із тих партій до ради проходять ті кандидати, які індивідуально здобули більше голосів виборців.
Однак, не все так просто. Для прикладу: якщо Іван на своєму окрузі набрав найбільшу кількість голосів, але загалом, по місту, його партія від якої він балатується не набрала 5 %, то Іван «в прольоті». Тобто, Іван може бути першим хлопцем на своєму окрузі, але якщо Іван пішов на вибори від якоїсь маргінальної «лузерної» партії, яка не долає 5% загалом по місту, то Іван депутатом не стає, незважаючи на те, що за Івана на окрузі проголосують усі. Ось так, аж голова закипає від такої української виборчої арифметики.
Закон передбачає зменшення кількості депутатського корпусу районних, міських, та обласних рад. Визначається, що загальний склад місцевої ради залежить від чисельності виборців: 1) до 1 тисячі виборців – 12 депутатів; 2) від 1 тисячі до 3 тисяч виборців – 14 депутатів; 3) від 3 тисяч до 5 тисяч виборців – 22 депутати; 4) від 5 тисяч до 20 тисяч виборців – 26 депутатів; 5) від 20 тисяч до 50 тисяч виборців – 34 депутати; 6) від 50 тисяч до 100 тисяч виборців – 36 депутатів; 7) від 100 тисяч до 250 тисяч виборців – 42 депутати; 8) від 250 тисяч до 500 тисяч виборців – 54 депутати; 9) від 500 тисяч до 1 мільйона виборців – 64 депутати; 10) від 1 мільйона до 2 мільйонів виборців – 84 депутати; 11) понад 2 мільйони виборців – 120 депутатів.
Я от думаю, а яка нам різниця скільки депутатів в міській, районній, чи обласній раді? Вони ж і так на добровільних засадах, грошей на їх утримання з бюджету не виділяються. З цього випливає тільки одне, що право громади на представницьку демократію стало меншим. І ще, от подумайте, на кого легше вплинути, чи підкупити 46 депутатів, чи 36 депутатів…?
Знов ж таки немає відповіді на запитання, а що з початою децентралізацією і добровільним об*єднанням громад? Бо, якщо зараз міста та села оберуть собі голів та депутатів, то коли відбудеться процес обєднання територіальних одиниць в одну територіальну громаду – тут вже має бути один голова і єдиний депутатський корпус. Як тоді – знов перевибори?
Що варто знати нам, з того всього, мешканцям Трускавця. Тепер з 46 депутатів у нас буде 36 депутатів. Що стосується виборів міського голови, то тут все без змін. Кандидатом на міського голову може бути і самовисуванець, який може перемогти відносною більшістю голосів.
Цей новий закон про місцеві вибори ще можна аналізувати дуже довго, але для того, щоб зберегти свою психіку здоровою варто зупинитися.

Андрій КІСАК

One thought on “Дивна річ вибори: голосуєш за когось, а виявляється – проти себе.

  1. І як звичайний пересічний виборець повинен в цьому розібратись? Дурдом.

Залиште свій коментар: